Шановні учні!
Питання, які виникають під час виконання вправ і відповіді до тестових завдань, надсилайте мені на електронну пошту
ghoraguzik74@gmail.com
17.03.2020
Тема: УМР. В.Нестайко. "Тореодори з Васюківки".
Характеристика улюбленого героя"
Схема плану характеристики персонажа.
План
1. Зовнішність героя (вік, риси обличчя,
одяг, рухи тощо).
2. Внутрішній світ героя:
а)ставлення до старших і до ровесників;
б)уподобання героя;
в)вчинки за різних обставин.
3. Ставлення інших героїв твору до
персонажа.
4. Ставлення автора і читача до героя
твору.
3. Колективне складання плану
характеристики.
Зразок плану характеристика
персонажів
1. Іван Рева та Павло Завгородній -
друзі-п'ятикласники.
2. Пригода — невід'ємна частина життя
хлопців.
3. Риси характеру:
а)доброта і чуйність;
б)справедливість:
в)винахідливість:
г)гумористи, бешкетники, здатні на вигадку;
д)зневажливе ставлення до навчання.
4. Розкриття поведінки героїв через їх
вчинки та стосунки з оточуючими.
Домашнє завдання: використовуючи цитати
твору, вміти зв'язно характеризувати образи Яви і Павлуші.
Тема. Урок літератури рідного краю. Літературні казки Криворіжжя. Вадим Баралюк «Пригоди мальованого чоловічка Дальта» та його друзів»
1. Короткі відомості про автора
Автор цієї книжки є людиною
неординарною й непосидючою. Народився Вадим Іванович Баралюк в учительській
родині 1933 р. на Миколаївщині. Після евакуації родина переселилася з Уралу в
Україну. Вадим Баралюк закінчив у 1951 році Долинську середню школу, а в 1956
році по закінченню навчання в гірничо-збагачувальному
інституті отримав фах гірничого інженера-електромеханіка.
У Дніпропетровську та
Кривому Розі у 80-ті роки створює 217 навчальних і документальних стрічок, 12
кіножурналів. Також він є автором 10 художніх сценаріїв журналів «Єралаш» (8 з
яких поставлено разом із Володимиром Степановичем Маїком – учителем КЗШ № 85 на
Всебратському) та двох сценаріїв художніх фільмів «Перший мільйон» і «Потяг
особливого призначення».
Як зізнався сам автор, цю
книжку він написав для власного онука, котрий змушував свого дідуся щовечора
вигадувати нові казки.
Казка «Пригоди мальованого
чоловічка Дальта і його друзів» має декілька варіантів (російською мовою, українською
мовою та англійською). Це сучасна казка, в якій автор намагається висвітлити
по-новому філософські бачення на побудову Всесвіту. Ще важливим у творі є турбота про усвідомлення людиною того, що є
Добром, а що Злом. Письменник допомагає своєму читачеві зрозуміти свої думки,
подаючи маловідомі слова у словничку, до якого він радить звертатися повсякчас.
2. Прочитати твір.
Вадим Баралюк
ПРИГОДИ МАЛЬОВАНОГО ЧОЛОВІЧКА ДАЛЬТА
(скорочено)
1.
Про старого і неуважного
художника,
з легкої руки якого і з’явився на світ Дальт
Жив собі
художник Атель. Він носив невеличку борідку й окуляри в масивній оправі. Працював Атель на студії
мальованих фільмів, а роботою його було вигадування чарівних казок для дітей і
детективних історій для дорослих.
Щоранку
Атель приходив на кіностудію, зручно вмощувався за робочим столом і діставав із
шухляди шмат прозорої плівки, яка в них називалася підмінкою.
Краєчком
пензлика він наносив на підмінку обриси мальованого чоловічка, героя
майбутнього мультфільму. І, як тільки чоловічок з’являвся на плівці, Атель
відразу давав йому ім’я.
Якось
художникові спало на думку створити для малюків незвичайний мультик і назвати
його «Пригоди мальованих чоловічків». Тоді саме й народився Дальт – відважний
маленький герой нашої книжки.
За хвилину
він уже рухався, совав руками, ворушив пальцями, а не минуло й години, як він заговорив. До
вечора Дальт навчився думати і навіть давити раду в складних житейських
справах.
Першу ніч
відважний Дальт провів у картонній папці. Тут він познайомився з чудовиськом на
ймення Моноліт і його нерозлучною тінню Монохромою.
Це були
гидкі зубасті, вухасті істоти, з довгими носами і булькатими очима, які
поводилися досить дивно. Дальт навіть запідозрив, що затівається щось бридке.
Але що саме? Здогадатися Дальт не міг.
Був ще у
папці хлопчик Еко, з яким мальований чоловічок таж познайомився. Але про нього
я розповім вам згодом.
2.
Відважний Дальт вирушає у
свою першу мандрівку
Ранком, як
завжди, неуважний художник Атель схилився на своєю підмінкою. Зафарбувавши
небо, подумав трохи і домалював хмарки.
Саме в той
час, як Атель малював землю і дорогу на ній, у майстерні задзвенів телефон.
Атель зняв трубку, відповів коротко:
- Зараз принесу хмари.
Він ткнув
підмінку у товсту папку.
- Ой-ой! - скрикнув Дальт. - Ви можете пошкодити мені ногу.
Проте
художник не почув цього крику. Він затис папку під пахвою і вийшов у коридор.
Коридор кіностудії був темним і страшним. Це Дальт відчув відразу, як тільки
ненароком випав з папки. Коли він отямився від того, що з ним трапилося,
художника Ателя вже поблизу не було. Дальт притиснувся до стіни і став
крадькома пробиратися до ліфта.
- Я заблукала, допоможіть мені
вибратися звідси, - почувся несподівано
тихий голос.
- Хто ти? - Дальт сміливо ступив назустріч.
- Я… Я дівчинка Логія… Мене зняли
одного разу у мультфільмі, а потім я загубилась.
Допоможіть, благаю. Ай!
Дальт
уперше в житті переживав радість бути чиїмсь захисником. Він підхопив Логію під
руку, і вони разом попрямували до ліфта.
Зненацька
двері майстерні художника відчинилися, сильний протяг підхопив Дальта і Логію,
закружляв їх і виштовхнув у відчинене вікно. Дальт поглянув униз. Від землі
його відділяли сто поверхів хмарочосу. Мальований чоловічок і дівчинка міцно
притислись одне до одного і заплющили від страху очі.
3. Дальт і Логія летять униз
Вечоріло.
Сонце вже сховалося за обрієм, але десь у високості його промені ще освітлювали
перисті хмари. Вони з жахом дивилися вниз на Дальта і Логію, які продовжували
падати.
Коли до
землі залишилися лічені метри, Дальт зірвав з голови блакитну шапочку і підняв
її над собою. Він хотів скористатися нею як парашутом, і це йому начебто
вдалося.
- Тримайсь міцніше, Логік, - крикнув Дальт, відчувши, що падіння припинилося. - Ну, звичайно ж, - подумав він, - це спрацював парашут. Але Дальт помилився.
Перед ним
у повітрі завис непізнаний літаючий об’єкт (НЛО), схожий на гігантську устрицю.
НЛО видався Дальту знайомим. І справді, це ж його він бачив у папці художника
Ателя.
Тепер же
величезний сріблястий корабель, злегка похитуючись, летів над землею. Від нього
відходили тоненькі промені світла, а в ілюмінаторах миготіли вогні.
В якусь
мить повітряний потік підхопив Дальта і Логію і втягнув їх у шлюзову камеру НЛО.
- Ой-ой! Я боюсь! - закричала щосили дівчинка.
Дальт
міцно стис губи. Те, що він побачив, приголомшило.
4.
Моноліт, з яким Дальт
познайомився у папці
художника Ателя, показує своє справжнє обличчя
- А,а!.. Старі знайомі! - вигукнув Моноліт в дикому захваті. - Відважний Дальт і ніжна Логія… Поки ти спав,
Дальте, ми з Монохромою викрали НЛО. А тепер
ось викрадемо вас. - Він підтримував руками своє камінне черево. Гранітне
обличчя було незворушним і тому здогадатися про справжні наміри Моноліта було
неможливо.
Пританцьовуючи,
перевалюючись з ноги на ногу, він устигав безладно натискати на кнопки пульту
управління, пересував важелі.
Космічний НЛО кидало на
усі боки.
- Гм… Подивимось - подивимось, які ви сміливці. - Моноліт клацнув зубами-брилами. - Зараз почнуться найнеймовірніші пригоди. Гарантую
вам жахи і страхіття. Ну, Монохромо, покажись! – гаркнув Моноліт, широко
розтуляючи кам’яного рота.
Дальт не встиг отямитися,
як усе розчинилося у мороці.
– Го-го-го! У-у-у! –
грубо розреготалася Монохромна, вірна приятелька Моноліта, і крізь морок
зблиснули її червоні очища.
–
Ой! Я боюсь! – прошепотіла Логія.
–
Дальт стис кулаки. А космічний НЛО все набирав і набирав
швидкість.
Крізь простори Всесвіту його
несли могутні промені світла.
5.
Дальт і Логія на
таємничій планеті Монолітія
Тут не було сонця. Тут не було
хмар. На чорно-бузковому небі висіласамотня зірка. Пил і кам’яні брили
проступали у світлі сутінків.
Ні
травинки, ні деревця. Пустеля. Страшна пустеля зовсім непридатна для життя.
–
Ось ми і вдома, – урочисто оголосив Моноліт і презирливо
усміхнувся.
Він з гуркотом скотився трапом
космічного НЛО, потер кам’яні долоні – аж з них бризнули іскри.
– Монохромо! Гей, Монохромо, стеж
за нашими полоненими, щоб не сиділи без роботи.
Хай бавлять наших дітей, наших монолітят.
Моноліт ще раз продемонстрував
силу кам’яних долонь.
Волосся Логії вкрилося товстим
шаром пилу. Моноліт помітив це і підморгнув кам’яним оком Дальту.
– Ось так-то. У нас теж колись
було, як на Землі, але ми, Моноліти, взяли владу в свої руки. Поглянь сюди!
Моноліт ударив носком черевика по
каменю і той відлетів. Коли вляглась піднята каменем курява, Дальт помітив
крихітних створінь, схожих на мурашок.
– Ха-ха-ха, це вже не люди, –
хизуючись, мовив Моноліт. – Це будівельний матеріал для нашого тіла.
– А-а-а, – заплакала Логія,
притулившись до Дальта.
Моноліт зареготав:
- Тепер пізно їх жаліти. Ці істоти самі себе не жаліли, а,
ми, Моноліти, тим більш їх не
жалітимемо. Ми просто будуємо з них свої тіла. Дивіться, як це робиться.
Моноліт нахилився,
згорнув у жменю метушливих людино-мурашок і висипав собі в рот.
–
Затямте, якщо не будете слухняними, з вами буде те саме!
Дальт заплющив очі і заткнув
вуха. Йому враз дуже захотілося повернутися до художника Ателя, оселитися в
його картонній папці, але він знайшов сили, щоб не піддатися страхові.
6.
Старий художник Атель
помічає зникнення
Дальта і приймає рішення
Через день художник Атель помітив
зникнення Дальта…
– Це неймовірно! – вигукнув він.
– Разом з Дальтом зник непізнаний літаючий об’єкт – НЛО, Моноліт з Монохромою.
Та й Логія. Боже мій, і Логія кудись ділася! Що ж робити? Що ж мені тепер
робити?
Підмінок, на яких були
зображені герої майбутнього мультфільму, не було ніде: ні під столом, ні в
шафі.
– Може їх викрали
розбійники? Але як вони могли проникнути до майстерні? – Атель підійшов до
вікна. Воно було прочинене. – Ну, звісно, розбійники! – твердо вирішив Атель і,
щоб краще уявити собі, які ж вони з себе, ті розбійники, насупив брови. Він
дістав з шухлядки нову підмінку. Раз!.. Два!.. Ще мазок краєчком пензлика – і
ось уже проглянуло обличчя.
– Даю тобі ім’я Фев, –
суворо мовив Атель. – А тобі, – на підмінці з’явилася ще одна пика, – тебе я
назву Мартом.
Атель домалював
розбійникам руки й ноги.
– Я не хочу бути
розбійником, – закричав розгніваний Фев. – Не хочу і не буду! – він розпачливо
замахав руками.
– І я теж не хочу, –
слідом за Февом повторив Март, пританцьовуючи на місці.
– Послухай, Ателю, –
виступив вперед Фев, – намалюй мені, будь ласка, усмішку і зроби добрим серце.
Не відмов мені, і я зроблю для тебе все, що ти захочеш.
– І мені теж! Я теж хочу
мати усміхнене лице і добре серце, – підпрягся й собі Март.
Атель замислився. Він
засунув руки в кишені старенької куртки і заходив з кутка в куток.
– Так, так, так… усмішку
і серце. Так, так, так… А, може, й справді наділити цих хлоп’ят тим, чого вони
просять? – міркував уголос художник.
– А ще придумай нам
космічний корабель-швидколіт, і ми допоможемо тобі, – рішуче заявив Фев. –
Корабель мусить бути незвичайним, найновішої конструкції!
Художник усміхнувся.
Думка, яка мусила була створити небачений досі космічний зореліт, враз осяяла
майстерню таким яскравим світлом, що Атель від здивування аж примружився.
7.
У цей час на Монолітії
Вночі, коли всі міцно
спали, Моноліт вирішив витесати з каменю два серця. Вони потрібні були для
того, щоб замінити справжні серця Дальта і Логії.
Моноліт замислив
перетворити мальованих чоловічків на монолітян, щоб вони назавжди забули про художника
Ателя, про зелену планету Земля.
Моноліт дістав зубило і
взявся до роботи.
– Не поспішай, –
вигукнула його тінь Монохрома. – Спочатку вибери камінь, а вже потім довбай
його.
Моноліт підхопив камінь і
попробував на зуб.
– Та не дуже старайся! –
правила своє Монохрома. – Тяп-ляп і чим
гірше, тим краще. Утямив?
–
Не зовсім, – відповів Моноліт.
–
Ну як тобі пояснити… Чим гірші серця у Дальта і Логії,
тим краще
буде для нас обох, – пояснила Монохрома, – нам
потрібні тупі і черстві створіння, які б лише виконували наші накази. Нам
потрібні тільки виконавці.
Моноліт,
розтуливши рот, ударив зубилом по каменю. Логія затремтіла від страху. Вона не
спала і чула все, про що радились чудовиська.
8.
Фев і Март допомагають
Ателю у винахідницьких справах
«Такі хлопці, як Фев і Март, не
підведуть, – подумав Атель. – Вони таки знайдуть Дальта і Логію. Але як допомогти
їм у цьому? Як? Невже й справді вихід у створенні космічного «швидкольота»?
Атель не відразу помітив, що
перетворився на космічного конструктора. Фев і Март самовіддано трудилися поруч. Вони
рилися в довідниках, креслили, клеїли. А все одно справа рухалася повільно.
Мальовані чоловічки вже почали
втрачати віру в успіх.
– Геть ракетний двигун! –
вигукнув Март. – Геть бензин і газ! Геть усе, що горить і димить! Нам потрібен
зореліт нової небаченої досі конструкції, і ми мусимо його створити!
–
Нам потрібен новий спосіб руху, – сказав Фев.
–
Це правда! – погодився Атель. – Але рух… Рух – це
відштовхування одного предмета від другого. Якщо я крокую по майстерні, то я
відштовхуюсь ногами від підлоги. Ракета рухається тому, що відштовхується від
газів, які вилітають із сопла. Але все це давно відоме і немає тут ніякої
новизни.
–
Отже, нам потрібна нова думка, – запропонував Фев, закриваючи довідник
інженера-конструктора. – Нам потрібна цілком нова думка…
–
Думка? Ти сказав – думка? – вигукнув Атель і в ту ж мить почав щось малювати на
підмінці.
Ні
Фев, ні Март нічого не могли збагнути. Мальовані чоловічки бачили, як Атель
бурхливо змішував фарби, як закручував лінії в химерні спіралі.
–
Думка… – вголос проказував Атель. – Думка… Принципово новий рух може дати
тільки думка. Вона у мільйони разів перевищує швидкість світла. Зореліт, який
рухатиметься з допомогою думки, – неперевершена річ. Ви тільки вдумайтесь!
9.
Дальт планує план втечі
Відважний
Дальт не здогадувався про те, яку долю приготували йому Моноліт з Монохромою.
Мальований чоловічок прокинуся рано і пробував зігріти своїм диханням Логію,
яка спала на кам’яній підлозі, згорнувшись клубочком.
Дальт
розумів, як непросто вибратися з кам’яного полону. І як же їм повернутися на
Землю? Вести космічний НЛО він не вміє. Як прикро, що художник Атель не навчив
Дальта водити НЛО! Але тепер, як би там не було, однаково треба тікати. Треба
негайно вибиратися звідси, а, отже, треба думати, думати, і звичайно ж, діяти!
Мальований
чоловічок став на повний зріст і заглянув у щілину між дверима.
«Через
таку щілину можна й пролізти», – подумав Дальт. Він тихенько розбудив Логію,
узяв її за руку і потягнув за собою.
Логія
пручалася.
–
Тікай сам, сам, – шепотіла вона.
–
Ні.
–
Відпусти руку! Відпусти і ти без мене хутко пролізеш, –
заплакала дівчинка.
–
Ні, не відпущу!
–
Тоді я вирвуся від тебе!
–
Не можна, – у розпачі вигукнув Дальт.
Тієї ж миті загриміла
кам’яна підлога під черевиками Моноліта.
Перевальцем, він наближався до холодної комірчини,
куди були кинуті Дальт і Логія.
10.
Хто такий хлопчик Еко?
На початку книжки я
обіцяв розповісти про хлопчика Еко. Хто він? Навіщо потрібен і чому без нього
не можна обійтися?
Після того, як із папки художника
Ателя зникли Дальт, Моноліт і Монохромія, мальований Еко залишився сам. Колись
він разом з сестричкою Логією знявся у мультфільмі, але люди чомусь втратили до
мультику всякий інтерес.
Ні, мультик у цьому не
винен. Навпаки, він був прекрасним і дуже подобався дітям.
Проте склалося так, що
одного разу владу на планеті Земля захопили грубі, неотесані люди. Вони не
любили нікого і нічого: ні Землю, ні його сестру Логію. Вони не любили свій
дім.
Неотесані владики правили
людьми, як їм заманеться: то змушували їх повертати річки так, щоб ті текли
назад, то їм хотілося пересунути гори і вони наказували негайно це зробити, а
то їм не сподобалися моря і вони заходилися їх висушувати.
11.
Фев і Март наближаються
до мети
Космічний зореліт Фева і Марта
«Думка» мчався у просторах Всесвіту з дивовижною швидкістю.
–
Куди ми летимо? Чому не видно зірок? – хвилювався Март,
не відходячи від
ілюмінатора.
Фев усміхнувся:
–
Ми шукаємо таємничу планету Монолітію, летимо швидше від
світла, а тому і не
бачимо зірок. Ми обганяємо час. Поглянь, стрілки
годинника повертаються у зворотному напрямку.
Март кинув погляд на годинник.
Стрілки дійсно поверталися у зворотному напрямку.
–
Отже… Отже, ми наближаємося до Чорної діри?
–
Маєш рацію, Марте. Пора збавляти швидкість. Монолітія –
це і є та сама «Чорна
діра», з якої навіть світло стартувати не може
12.
А в цей час на Землі…
Забутий усіма, Еко
продовжував жити в темній папці художника. Папка припадала пилом у шафі, і
нікому до неї не було жодного діла. Ніхто й не згадував про знаменитих героїв
мультфільму Еко і Логію. Ніхто й не здогадувався, що брата й сестру розлучено,
а Логія перебуває в полоні у монолітян.
Великі дива відбувались в
цей час на Землі. Бездушні владики із скам’янілими уже серцями і далі перетворювали зелені поля на безводні
пустелі, а від цього наша планета Земля щораз більше ставала схожою на
Монолітію.
Повітря густішало. Воно
набиралося кам’яного пилу, а людям все важче дихалось. Щораз похмурішими
робилися фарби у художника Ателя.
13.
Фев і Март ступають на
чужу планету
Планета Монолітія знаходилася у
центрі Чорної діри і справляла жахливе враження, її краєвид складався з гострих
скель, іржавого заліза, сірого пилу.
Серед цього хламу важко було орієнтуватися, а
знайти будинок-скелю Моноліта і взагалі неможливо.
–
Ми можемо заблукати, Феве, – сказав Март, щойно ступивши
на каміння. – Тут
немає сонця, тут не збагнеш, де південь, а де
північ, тут немає нічого такого, по чому можна булоб замітити дорогу.
–
О! Тут так багато пилу… За нами залишаються виразні
сліди. – Фев вказав рукою
на сліди від своїх черевиків.
–
Дурниці, Феве! Вітер замете наші сліди і тоді…
–
Звідки тут вітер, – перебив його Фев. – На Монолітії
повітря скамяніло, вітру теж
немає. – Фев сміливо ступив уперед.
Знайти дім-скелю Моноліта
виявилось не так-то й легко, космічний зореліт спустився на планету не там, де
треба було.
–
Феве, ця планета схожа на звалище. Не розумію, як тут
можуть жити люди?
–
Що тут незрозумілого? Моноліти вже давно не люди. Вони
тепер чудовиська і це
їх цілком влаштовує. Принаймні, вони задоволені.
14.
Фев і Март беруть у полон
відважного Дальта
Дальт радісно прогулювався на
подвір’ї будинку, в якому оселився Моноліт. Хлопчик і гадки не мав, що в грудях
у нього б’ється кам’яне серце.
–
Хай живе планета Монолітія! – вигукував Дальт що було сили.
– Ласкаво
просимо на Монолітію! Хай живуть монолітянки і
монолітята. Тепер ми весь Всесвіт
перетворимо на каміння і пил. Ура-а! І небо, і сонце, і повітря, усе чисто на
каміння і пил!
Фев і Март стояли по другий бік паркану.
–
Ми запізнилися, Феве, прошепотів Март. – Давай
відречемося від своєї обіцянки.
–
Не смій і думати! – озвався Фев.
–
Чому, – похнюпився Март. – Хіба на нашій планеті мало
своїх дурнів? Навіщо
нам здався цей Дальт?
Фев промовчав. Він продовжував спостерігати за
Дальтом, що все ще гуляв у дворі.
Затремтіло каміння. Монолітія задвигтіла.
Здавалося, от-от почнеться виверження вулкану.
–
Ого-го-го! – почувся страшенний рев.
Фев здригнувся, а Март зіщулився і аж наче
поменшав. Мальовані чоловічки уперше побачили Моноліта і його нерозлучну тінь
Монохрому.
15.
Логія
Все-таки Атель був чудовим
художником. Придумуючи мальованого чоловічка, він наділяв його дивною
властивістю. Варто тільки повернутися в профіль, як мальований чоловічок ставав
тонюсінькою, тоншою від волосинки рисочкою.
Моноліт, звісно, про це не
здогадувався та й не міг здогадатися, бо від природи був тупим і неотесаним.
Він блимав очима на всі боки і
ніяк не міг второпати, куди ж подівся Дальт? Щойно був і зник.
– Дальте! Дальте! Дальте,
де ти? – затупав від злості кам’яними ногами Моноліт.
Монолітія ще дужче задрижала. По
кам’яних стінах, мов павуки, побігли тріщини. І чим дужче грюкотів Моноліт, тим
щілини ставали ширшими.
Ось уже тріснула стіна комірки,
куди кинули нещасну Логію. Тріщина більшала і стала такою великою, що через неї
можна було вилізти з полону і втекти, втекти!
Логія помітила космічний зореліт
Фева і Марта.
–
Скоріше, скоріше, там порятунок, – квапила дівчинка саму
себе.
Але Моноліт наздогнав її.
16.
Старт космічного
зорельота «Думка» переноситься
Фев і Март були не тільки
набагато легшими, від кам’яного чудовиська, а й жвавішими. Поки Моноліт
незграбно переставляв свої кам’яні ножища, мальовані чоловічки миттю дісталися
до свого зорельота і опинилися в його кабіні. Фев
увімкнув двигуни, ухопився руками за штурвал.
–
Стійте! Зупиніться! – несподівано закричав Дальт.
Від швидкого бігу його кам’яне
серце спочатку розкололося, а далі й зовсім розсипалося на друзочки. Дальт
тримався рукою за груди. Неймовірний біль лише на мить повернув мальованому
чоловічку свідомість.
–
Поспішайте! Там!.. Там Логія!.. Маленька дівчинка Логія,
її не можна тут
залишати…
–
Яка Логія? – перепитав здивовано Март. – Звідки тут
дівчинка? – він спрямував
погляд туди, куди вказував Дальт.
–
Стій, зупинися, Феве! Вимкни двигуни! – подав йому вольову
команду Март,
вбігаючи в кабіну командира.
А в цей час Моноліт забарабанив
кам’яним кулачищем по обшивці космічного зорельота.
– Ей ви, мальована дрібнота, вилазьте сюди! –
басом проревів Моноліт. – Ну, витрушуйтесь швидше, знайомитись будемо. Ви ж
інопланетяни, а хочете дати дьору. Так не годиться. Негайно виходьте. Давайте
поговоримо, обмізкуємо ---- проблеми.
17.
Моноліт розмірковує
Фев мовчав ще кілька секунд.
–
Ну що ви, хлопці! Прилетіли – полетіли і… Невже мені не
вірите?
–
Віримо! – крикнув Фев. – Віддай нам Логію, а потім
поговоримо.
–
І до кінця повіримо тобі, – додав Март.
Моноліт замислився, уперши погляд
кам’яних очей в одну точку. «Як би перехитрити мальованих чоловічків – думав
він. – У казках і мультфільмах діють сильні і слабкі, розумні і нерозумні,
хитруни і простачки. Хм… цікаво, а яким вони уявляють мене?»
Кам’яне чудовисько почало ходити
навколо космічного зорельота, затиснувши у кулаці Логію. Кам’яний мозок
працював погано.
–
Гей, ви, там! – Моноліт зупинився і задер голову. – Що ви
про мене думаєте? Я вам подобаюсь?
–
Ти жорстокий, мстивий і злий! – вигукнув у мікрофон Фев.
–
Дурненькі! Я добрий, лагідний, ніжний, – що було сили
гаркнув Моноліт. – Що
не дуже красивий, це правда, а так я…
Моноліт чхнув, і хмара пилу
заклубочилася над ним. Моноліт розтис
кулак, і Логія випорснула з нього.
Дівчинка відскочила вбік, встигла стати до Моноліта в профіль і перетворилася
на лінію. Тоншу від найтоншої волосинки.
Коли пил розвіявся, Моноліт став
на коліна і по сліду, який залишили черевички Логії, знайшов її і засунув до
кишені.
–
Гей, ви! Тепер я не здаюсь вам простачком, якого легко
обвести кругом пальця?
Хах! Го-го-го, – загримів Моноліт басом.
Фев стис кулаки, поглянув на
Марта. Той присоромлено відвів погляд.
18.
Відважний Дальт приймає
мудре рішення
Кам’яна голова Моноліта засвітилася легким зеленкуватим сяйвом.
–
Поглянь, Феве, він починає про щось думати, – прошепотів
Март.
Плутаючи слова, Моноліт нарешті
склав речення, від якого мальованих чоловічків мов жаром обсипало.
–
Міняю Логію на будь-кого з вас, – вигукнув він. – Ну що притихли? Витрушуйся
котрийсь із апарата і беріть свою Логію, якщо вона
вам така люба.
Моноліт підскочив на одній нозі.
Те, що він зараз придумав, здавалося йому безмежно кмітливим.
–
Я! – рішуче сказав Март. – Піду я. Прощавай, Феве! – Март
підбіг до люка і натис
кнопку. Люк почав відчинятися.
–
Зупинись, зупинись, Марте! Я не вірю жодному його слову.
Моноліт бреше. Безсовісно бреше!
Люк зорельота розчинився і донизу
спустився трап. У ту ж секунду чиясь чужа рука відкинула Марта геть. Він боляче
вдарився, а коли опам’ятався, побачив Дальта.
Той вже стрімко збігав по трапу.
Ось Дальт ступив ногою на
Монолітію!
Ось він взяв розгін!..
Розігнався з усіх сил!..
Ось він кинувся прямо на
Моноліта!..
Ще мить – і Дальт збив з ніг
кам’яне чудовисько. Обох щільно обгорнула хмара пилу.
Та навіть коли курява вляглася,
мальовані чоловічки не побачили більше Моноліта. Замість нього здіймалася
величезна купа дрібного щебеню.
19.
По дорозі додому, до
планети Земля
Як я вже розповідав, від удару кам’яне
серце Дальта, зліплене з дрібненьких уламків, розсипалося і стало піщинками,
які мальований чоловічок Дальт легко виплюнув на планету Монолітію. Сам Дальт
анітрохи не пошкодився, зате дівчинка Логія була вся поранена. Вона сиділа в
кишені кам’яної куртки і їй дісталося найбільше.
Фев і Март нічого не могли
зрозуміти. У Їхніх грудях бились звичайні людські серця, а от у Дальта… У
Дільта тепер зовсім не було серця. Вони не відали і того, що розбиваючись,
кам’яне серце всього на коротку мить робить
людину такою, якою вона була. Саме за цю коротку мить Дальт і здійснив свій
геройський вчинок. Але ж мить минула і…
20.
Мальовані чоловічки не
впізнають свого будинку
Невдовзі космічний зореліт
«Думка» благополучно приземлився
неподалік від кіностудії мальованих фільмів.
–
Поглянь, Феве! – Март показав рукою. – Поглянь, там, де
ріс ліс, тепер височіють
скелясті гори, а замість степу протяглась піщана
пустеля. О! А ріка? Що сталося з нашою рікою? Чому вона тече по трубі та ще й у
зворотній бік?
–
Нічого не скажеш, усе точнісінько, як на Монолітії, –
зауважив Дальт і по його
голосу важко було розібрати – радіє він чи,
навпаки, обурюється.
Фев підтримував Логію. Вона все
ще скидалася на солдата, пораненого в бою – голова забинтована, на руках
подряпини.
21.
Мальовані чоловічки
знаходять доброго Ателя
Атель нерухомо сидів у глибокому
старому кріслі. Його довгі руки звисали до підлоги, а ноги в зношених черевиках
були розкидані навсібіч. Можна було подумати, що художник спить. Але Атель не
спав. Він не спав уже кілька років підряд.
На брудній підлозі лежала стара
папка, з якої виглядало личко хлопчика Еко. Він все ще не здавався. Він жив
надіями на майбутнє і твердо вірив у розум і справедливість. Він рахував дні і
роки, сподівався, що рано чи пізно повернеться його маленька сестра Логія і що
ніхто ніколи не розлучить їх більше.
–
Атель, – вигукнув Фев, як тільки мальовані чоловічки
переступили поріг
майстерні. – Атель! Ми виконали все, що ти просив.
Ми виконали… Ми…
–
Ми знайшли відважного Дальта, – докінчив Март. – Він здійснив
геройський
вчинок, він порятував Логію! Він…
–
Логію? Так вона тут? Моя бідолашна дівчинко, ти тут? –
Атель підхопився з
крісла, обняв поранену Логію і пригніченим голосом
промовив:
–
Пробач, старого неуважного художника. Я… Я сам в усьому
винен… А ти,
Дальте, де ти так довго мандрував?
Атель бережливо підняв з підлоги
мальованих чоловічків, міцно обійняв їх, а далі розв’язав папку.
–
Виходь, Еко. Вони повернулися! І твоя сестричка Логія
повернулася теж…
Старий художник стер непрохану
сльозу. Мальовані чоловічки стояли розгублені. Феву здавалося, що космічна
мандрівка тривала якихось кілька днів. Але чому за цей час на Землі минули
роки? Звідки взявся «зайвий час» і куди ж він подівся?
22. Турботи
Ателя
У Ателя тепер було багато турбот. «Найперше, треба негайно
вставити Дальту справжнє людське серце, – думав художник. – Не завадило б також
пояснити мальованим чоловічкам, звідки взявся ЗАЙВИЙ ЧАС і куди він зник. І
нарешті головне – на Землі сталася екологічна катастрофа і необхідно усіх
рятувати. Але як? Якби у Всесвіті існувала ще якась придатна для життя планета,
можна було б спокійнісінько переселитися і жити на ній. Але де вона, ця
планета? Її немає!» Її немає, і Атель знає про це дуже добре.
23.
Чудова ідея
Найперше Атель вставив Дальту
справжнє людське серце, і мальований чоловічок став таким, як і раніше.
Операція виявилась короткою, легкою і зовсім не болючою. Правда кажучи, Дальт
її і не помітив. Він тільки відчув, що став раптом іншим. Його більше не
тягнуло нікуди з майстерні, а руки не шукали, що б лихе скоїти. Дальт весело
зістрибнув зі столу художника і, як годиться вихованій людині, подякував
Ателеві за роботу.
Логія все ще була поранена. Еко
робив усе, щоб врятувати сестричку.
Із сушених трав, яких було повно в майстерні, він готував їй ліки.
А Природа… Природа не могла
простити людям висохлих морів, пересунутих гір, повернутих назад течій річок.
Вона сердилась, бо не знала, чого хочуть люди і що вони думають робити далі.
Тому Природа про всяк випадок приспала усіх людей.
Неуважного художника Ателя
Природа покарала інакше – вона відняла в нього сон.
Атель гірко переживав свою
провину. Він поклявся будь-що допомогти людям і Природі. Але сам він був
безсилий щось зробити.
– Давайте зберемо
експедицію. У нас є прекрасний зореліт «Думка», то чому він простоюватиме без діла? – запропонував Дальт.
– У нас є сміливі мальовані чоловічки: Фев, Март, Еко і Логія.
24.
Знання – завжди сила
Минав час. Мальовані чоловічки
кожного ранку всідалися довкола столу художника і уважно слухали все, що їм
розказував Атель.
–
Щоб спорядити експедицію до Природи, треба ось що, –
розповідав Атель. – Ми
живемо у просторі. Наші тіла, повітря, всі
предмети навколо нас по-науковому називаються МАТЕРІЄЮ. Якщо цю матерію змусити
рухатися на дуже великій швидкості, то там, де вона пролетить з’явиться ПРОСТІР. Запам’ятайте, попереду матерії немає
простору. Він є тільки там, де матерія
його заповнила. А тепер я вам повідаю
ще про одну таємну річ. ЧАС виникає там, де з’являються матерія і простір. У
порожнечі немає часу і…
–
Бути цього не може! – вигукнув Фев. – Коли ми летіли на
Монолітію, час
відкочувався назад. Ми летіли в порожнечі, а час
вів відлік назад.
–
Ти, Феве, маєш рацію тільки наполовину. Ви ж були в
Чорній дірі, а в ній час йде
назад, а матерія перетворюється на крапку. Втім,
це тема іншого уроку.
Дальт сидів мовчки. Він намагався
уявити собі матерію, що летить у космічному просторі, і
народження часу, який мчить навздогін просторові. Для мальованого чоловічка це була велика
мудрація, але він відчував, що згодом таки зрозуміє.
25.
Чарівний світильник життя
От і закінчився останній урок.
Дальт, Фев і Март почувалися наповненими знаннями і готовими вирушати в
експедицію до Природи.
Еко і Логія теж лаштувалися в
експедицію. Вони захоплено малювали фарбами яскраві кружечки і якісь
чудернацькі фігури. Атель підійшов до них.
–
Що тут у вас? – запитав художник розглядаючи малюнки.
–
Світильник Життя, – відповів Еко.
–
Чарівний Світильник Життя, – поправила брата Логія.
–
Ти диви! – здивувався Март, заглядаючи через плече на
роботу Еко.
–
Світильник життя?.. Чарівний Світильник Життя?! –
здивувався Дальт. Його
треба негайно випробувати!
Атель підійшов до вікна майстерні
і відчинив його.
–
Еко, вмикай! – наказав художник.
Тонкий сріблястий промінь світла
прорізав безлюдну вулицю, запинився на балконі будинку навпроти, підповз до
сонного кошеняти.
–
Дивіться, він прокидається, прокидається! – не витримав
Март. Він міцно обняв
Еко і Логію і розцілував їх обох. – Значить, не
марно старалися! Ура!
А тим часом промінь Чарівного Світильника
Життя переміщався все далі і далі.
26.
Важка робота
Еко і Логія взялися за важку
справу. Люди спали так міцно, що розбудити вдалося не всіх. Найдовше
прокидалися товстуни, які дуже скидалися
на монолітян. Напевно, товста шкіра погано
пропускала промені Чарівного Світильника
Життя, і їм важко було проникати в їхні серця.
Еко і Логія вирушили до людей.
Брат і сестра йшли від одних до інших, розповідали про своє перебування на
далекій планеті Монолітії, про її камя’носердних жителів монолітян, про те, як вони знівечили
свою планету, як перетворили її на кам’яну брилу.
Розповідали вони і про відважного
Дальта, який врятував Логію.
Прокидаючись, люди здивовано
розглядали одне одного. Що ми накоїли? Навіщо змінили до невпізнання Землю?
Навіщо повернули її так, що на одній півкулі весь час день, а на другій – ніч?
– запитували вони самих себе. – Навіщо ми висушили моря? Хто одурманив нас? Хто
відняв наш розум?
Чарівний Світильник Життя все
будив і будив людей, робив їх тими, колишніми.
Еко і Логія йшли слідом, від села
– до села, від міста до міста. Люди зустрічали їх привітно і з любов’ю, а
одного разу хтось назвав їх обох красивим словом ЕКОЛОГІЯ. На їх честь так само
була названа і наука про Дім людей – планету Земля. Люди поклялися врятувати
свій дім від смертельної небезпеки.
А Дальт, Фев і Март на космічному
зорельоті «Думка» вирушили у подорож до Природи.
Домашнє
завдання (диференційоване)
1.Завдання для всіх:
створити рекламу до казки «Пригоди мальованого чоловічка Дальта»
2. Завдання на вибір:
- скласти поради, які
допоможуть вберегти планету Земля від екологічної катастрофи;
- написати твір-мініатюру: «Мій
дім – моя планета Земля».
24.03.2020 - 31.03.2020
Тема. Я.Стельмах. "Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера"
1.Ознайомлення з біографічними відомостями письменника
https://svitppt.com.ua/biografiya/yaroslav-mihaylovich-stelmah-biografiya.html
2. Читання повісті. стор.157-184
Домашнє завдання: опрацювати тестові завдання до розділів повісті
І розділ «Зоологія і
комахи. «Відпустіть нас до бабусі»
1. Ірина Семенівна була вчителькою:
а) ботаніки; б) зоології; в) географії.
2. Герої твору — вже учні класу:
а) п’ятого; б) шостого; в) сьомого.
3. Ірина Семенівна називала учнів:
а) «діточками»; б) «лапочками»;
в) «зайчатами».
4. Яку колекцію вчителька зобов’язала
зібрати школярів улітку?
а) Лікарських трав; б) комах; в)
листя дерев.
5. З яким запитанням звернувся Митько
до вчительки?
а) «А як оформляти цю колекцію?»;
б) «А можна вдвох збирати одну колекцію?»; в) «А що повинна містити ця
творча робота?».
6. Бабуся Сергія жила в селі:
а) Юнківка; б) Юрківка; в)
Юпітерка.
7. Чому батьки Сергія вагалися щодо
поїздки сина з приятелем до бабусі? Бо вони:
а) боялися відпускати хлопців самих у
дорогу; б) турбувалися про погану поведінку Сергія та Митька під час
подорожі; в) хотіли, щоб син поїхав у табір відпочинку.
8. За якої умови хлопці отримали
згоду на поїздку до села? Щоб вони: а) слухали бабусю; б) обробляли
городину старій; в) щодня телефонували і доповідали про стан справ.
9. Що заборонила мати їсти хлопцям у
дорозі?
а) Морозиво; б) ковбасу; в)
насіння.
10. У якій кишені хлопці зберігали
гроші під час поїздки?
а) Правій; б) лівій; в)
внутрішній кишені сорочки.
11. Поїздку до бабусі хлопці не могли
порівняти:
а) з подорожжю за кордон;
б) шкільним туристським походом; в) будь-якою мандрівкою чи дослідницькою
експедицію.
12. Під час подорожі до бабусі яким
транспортом не користувалися хлопці? а) Потягом; б) автобусом;
в) автомобілем.
ІІ розділ «Знайомство з майбутнім
майстром спорту, а також з бабусею, ентузіастом музичної освіти і дідом
Трохимом»
1. Василь Трош — це в майбутньому:
а) видатний митець живопису; б) майстер
велосипедного спорту міжнародного класу; в) представник міської влади.
2. Василь Трош назвав хлопців:
а) дослідниками;
б) лівінгстонами; в) зоологами.
3. Приїхавши до бабусі, хлопці
відчули якесь виття, яке було пов’язане:
а) з коровою; б) військовими
тренуваннями; в) музичним інструментом.
4. Чим хлопці вразили Троша?
а) Міською поведінкою;
б) сачками і рюкзаками; в) манерою спілкування. 5. Про який географічний
континент згадується у творі?
а) Азію; б) Європу; в) Африку.
6. Яка тварина не згадується Трошем
під час спілкування з хлопцями?
а) Бегемот; б) тигр; в) крокодил.
7. По-вуличному дядька Гната звали:
а) супермузикантом; б) лірником;
в) Фа-Дієзом.
8. Бабусю Сергія на селі кликали:
а) Іванівною; б) Петрівною;
в) Демидівною.
9. Чим бабуся пригощала Сергія та
Митька?
а) Картоплею з м’ясом; б) пиріжками;
в) голубцями.
10. Кому з
героїв твору належить цей опис зовнішності: «У темних смугастих штанях,
вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й
кашкеті»?
а) Дядьку Гнату;
б) Гнатовичу; в)
незнайомцю.
11. Яким напоєм не смакували хлопці в
бабусі?
а) Кефіром; б) молоком; в)
кисілем.
12. Наївшись, хлопці вирішили
прогулятися:
а) по лісу; б) селом; в) на
річку.
13. Дядько Гнат грав на:
а) мандоліні; б) тромбоні; в)
акордеоні.
14. «Волосся русяве, потемніле…», —
так дід Трохим сказав про:
а) Митька; б) Сергія; в) Василя.
15. Як пояснив Сергій дідові Трохиму
причину приїзду до села?
а) Зібрати колекцію; б)
оздоровитися; в) допомогти бабусі по господарству.
III розділ «Озеро. Змії люблять сіно»
1. Чим Сергію сподобалася бабуся
Митька? Вона:
а) Смачно готувала їжу; б) була
веселою і життєрадісною; в) не намагалася контролювати і повчати хлопців.
2. Селянські хлопці заклопотані
наступною роботою:
а) сапають город; б) ремонтують
трактора; в) збирають яблука і груші.
3. Подорожуючи до озера, хлопці
зустріли Василя Троша, який їхав їм назустріч на велосипеді і назвав їх:
а) «мандриками»;
б) «мухоловами»; в) «блукачами».
4. Що побачили хлопці на пагорбі?
а) Курінь; б) намет із очерету; в) купу
сміття.
5. У сіні, на думку Митька,
полюбляють жити:
а) змії; б) їжаки; в) пацюки.
6. За глухомань Митько вважав:
а) село, де жила бабуся; б) ліс,
в якому перебували хлопці; в) місцевість біля озера.
7. Корова в Митька, коли він її доїв:
а) вибила відро із-під ніг;
б) зжувала панамку; в) обслинявила обличчя.
8. Про що запитала бабуся, коли
хлопці вирушили в подорож до лісу на озеро? а) «Ой, та куди ж ви йдете?»; б)
«Та що вам там потрібно?»; в) не задала жодного питання.
9. Завантаживши «усякою всячиною
рюкзаки», хлопці обов’язково взяли: а) сірники; б) їжу; в) намет.
10. Який художній засіб твору містить
така фаза: «…за річкою шумить верховіття»?
а) Алегорію; б) метафору; в)
епітет.
11. Митьку не дозволяли рубати дрова,
бо раніше він:
а) поранив ногу; б) набив на
лобі гулю поліном; в) не міг втримати сокири. 12. Що крикнув услід Сергій
Василю Трошу, який зненацька виїхав назустріч хлопцям у лісі?
а) «А куди ти їдеш, шалений?!»
б) «А щоб тобі колесо відпало!» в) «Де ти взявся такий прудкий?!»
IV розділ «Таємничий і бр-р-р-р який страшний. Хороший
хлопець. Нервові можуть далі не читати»
1. На узбережжі озера хлопці:
а) збирали різні камінчики;
б) вилежувалися на сонці; в) змагалися на кращий піщаний малюнок.
2. До озера хлопці ходили:
а) коли була гарна погода;
б) щодня; в) у вільний від роботи час.
3. Хто купався в озері?
а) Незнайомий хлопець; б) Василь
Трош; в) хлопець із села, де жила бабуся Сергія.
4. Що подарував велосипедист хлопцям
заради примирення?
а) Цінний екземпляр комахи;
б) жовтий прозорий камінець; в) запрошення на спортивне змагання.
5. Бурштин — це коштовність, якої
багато:
а) У Казахстані; б) Прибалтиці;
в) Франції.
6. Що цікавого розповів велосипедист
про озеро? Воно:
а) омолоджує людей; б) містить багато
смарагдових сховищ; в) ховає якусь живу істоту.
7. Наблизившись до кількох сосен,
хлопці побачили:
а) багато зрубаних гілок з дерева; б)
на стовбурі одного дерева ножем вирізано: «Обережно!»; в) корені
двох-трьох дерев були підриті.
8. Лох-Несс — чудовисько, яке, за
народним повір’ям, живе в озері:
а) Фінляндії; б) Шотландії; в)
Норвегії.
9. Чудовисько, на думку Василя, має
розмір: а) два метри; б) три з половиною метри; в) невідомо який.
10. Велосипедист залишив хлопців біля
озера, бо:
а) дуже хотів їсти; б) боявся з ними
знову посваритися; в) поспішав на тренування, що відбувалося за графіком.
11. Почувши
цікаву історію від Василя, хлопці вирішили:
а) шукати
рідкісних комах; б) ночувати біля озера і вислідити чудовисько; в) написати
про це до районної газети.
12. Що заважало хлопцям остаточно
здійснити свій план?
а) Дощова погода; б) дозвіл
бабусі; в) хвороба Митька.
13. Лапи на піску узбережжя озера
були здорові і схожі на:
а) велику ящірку; б) крокодила;
в) носорога.
14. Курінь, який Митько з Сергієм
побачили на пагорбі, був зроблений:
а) з соломи; б) сіна; в) гілок
дерев.
15. Чому Митькові не дозволяли
полоти?
а) Ламав знаряддя праці; б) топтав
розсаду; в) виполов розсаду замість бур’яну.
V розділ «Я вкриваю себе ганьбою.
Великий зоолог».
1. Мандруючи до озера, Сергій ніс
клунок, в якому були:
а) два намети; б) рядно і
ковдри; в) одяг, їжа, посуд.
2. Що хотів зробити Митько, побачивши
справді якогось звіра?
а) Втекти від озера;
б) сфотографувати; в) стежити за ним .
3. Якщо б хлопці були улюбленими учнями
вчительки ботаніки, то вони б: а) отримували з її предмета тільки п’ятірки;
б) поїхали на районну олімпіаду; в) мали можливість не завжди виконувати
домашні завдання.
4. Трійки з фізкультури мав:
а) Сергій; б) Митько; в) Василь.
5. Хлопці вирішили вартувати біля
озера по черзі, щоб:
а) їх не вкусила змія;
б) чудовисько зненацька не напало на них; в) Василь Трош не пошуткував над
ними.
6. О котрій годині ночі Сергій
повинен був розбудити Митька?
а) Дванадцятій; б) другій; в)
першій.
7. Який художній засіб використав
автор у фразі: «Мовчазний, таємничий ліс»?
а) Епітет; б) метафору; в)
порівняння.
8. Яку пісню співав Сергій,
перебуваючи на нічній варті?
а) «Два кольори»; б) «Пісню про
рушник»; в) «На долині туман».
9. Які книжки
вирішили взяти хлопці з бібліотеки?
а) Фантастичні;
б) про шпигунів; в) із зоології.
10. Зоологія — це наука, на думку
Митька, про:
а) дослідження комах; б) весь
тваринний світ; в) життя первісних людей. 11. Що нагадав Сергій Митькові про
уроки ботаніки? Як Митько:
а) тікав з уроків; б) намагався
розсмішити всіх учнів; в) малював карикатури на парті.
12. Що побачив Сергій, одного разу
поглянувши в підручник зоології? а) Гадюк; б) птахів; в) крокодилів.
VI розділ «Який проливає світло на наших предків і ще на
дещо. Ну й Митько!»
1. За що бібліотекарка похвалила хлопців?
а) Багато читають; б) підклеїли
порвані книжки; в) вчасно повертали художню літературу.
2. До чого не звик Митько?
а) Ціле літо відпочивати в селі;
б) багато читати; в) досліджувати якусь істоту.
3. На який день вивчення зоології
Митько висловив власне наукове при -пущення?
а) П’ятий; б) сьомий;
в) восьмий.
4. Легенди про страшних ненажерливих
драконів можна було почути серед жителів:
а) Ірландії; б) Іспанії;
в) Індонезії.
5. Як дракони вбивали свою здобич?
а) Рухом хвоста; б) поглядом
злих очей; в) вогнем з пащі.
6. Які вчені
займалися дослідженням драконів?
а) Англійські;
б) голлівудські; в) голландські.
7. В якому році один із льотчиків
підтвердив думку вчених про наявність страшних істот?
а) 1717; б) 1912; в) 1827.
8. Льотчик — перший, хто побачив на
власні очі драконів на острові: а) Комода; б) Тузла; в) Як-Майєн.
9. Розповідаючи
про наукові дослідження великих, Митько згадує війну: а) Першу світову;
б) Другу світову; в) Фінську.
10. Яке звірятко за походженням від
третинного періоду живе у басейнах рік Волги, Дону й Уралу?
а) Вутконіс; б) хохуля; в)
звичайна ящірка.
11. Митько обґрунтував, що назва села
Юрківка пов’язана:
а) з хлопчачим іменем Юрко;
б) юрським періодом; в) Святим Юрою.
12. Що з’їло невідоме чудовисько, за
спостереженнями хлопців?
а) Зайця; б) ворону; в) вовка.
13. З якого предмета у Митька були
трійки?
а) Малювання; б) фізкультури; в)
трудового навчання.
14. За розповідями Митька, дракона
було спіймано:
а) у двадцятих роках нашого
століття; б) 1900 році; в) минулому столітті.
15. Невідоме чудовисько хлопці
вирішили назвати Митькозавр…
а) Петренка; б) Стеценка; в)
Сергієнка.
VII розділ «Операція «Курка» провалюється разом із дідом
Трохимом»
1. Митько прочитав у книзі і потім
розповів Сергію, як:
а) полювати на тигрів; б) варити
кашу та смажити рибу під час відпочинку. в) захищатися від зміїв;
2. Для того щоб спіймати невідому
тварину з озера, Сергій запропонував Митьку:
а) на великий гачок причепити
шматочок м’яса; б) викопати яму; в) кидати у воду велике каміння.
3. Замість якої тварини Митько
запропонував прив’язати Сергія до дерева? а) Корови; б) кози; в) поросяти.
4. Великі варани хапають на гілках
дерев:
а) мавп; б) птахів; в) людей.
5. До ями, яку викопали хлопці,
потрапив:
а) Василь Трош; б) дід Трохим;
в) дядько Гнат.
6. Що хлопці хотіли зробити у
викопаній ними ямі?
а) Вбити кілок; б) настелити
сухої трави; в) невеличке болото.
7. Про яку смачну страву мріяли
Митько і Сергій біля озера?
а) Варену кашу; б) смажену рибу;
в) пироги з квасолею.
8. Яку роботу хлопці не виконували у
день полювання на невідомого звіра? а) Варили в казані юшку; б) крали
курку; в) рили яму.
9. Чому хлопці не сказали дідові, хто
викопав яму, до якої він потрапив?
а) Це б негативно вплинуло б на
полювання чудовиська; б) боялися дідового племінника; в) не хотіли чути
лайки старого.
10. Що передала хлопцям бабуся через
діда Трохима?
а) Теплий одяг; б) молоко; в)
пригодницькі книги.
11. Чим хотіли пригостити хлопці
діда, намагаючись піддобритись, бо відчували свою провину перед ним?
а) Лимонадом; б) смачною юшкою;
в) смаженою куркою.
12. Яку річ шукала бабуся після того,
як хлопці вирушили на полювання?
а) Ключ від хати; б) лопату; в)
казанок.
13. За скільки кілометрів від села
Юрківки живе сестра діда Трохима?
а) Дванадцять; б) п’ятнадцять;
в) сім.
14. Щоб виманити невідому істоту з
озера, хлопці вирішили прив’язати до дерева:
а) гуску; б) курку; в) качку.
15. Про кого Митько сказав: «.вона ж
бігає, як коняка»?
а) Козу; б) качку; в) курку.
ІХ розділ «Таємниця лісового озера»
1. Митькозавр тривалий час не з’являвся,
і Сергій висловив припущення з цього приводу:
а) «Може, він потонув»;
б) »Мабуть, його вислідив хтось інший»; в) «На жаль, тварина знайшла собі
інше водоймище».
2. Де майже щодня хлопці ночували?
а) У курені; б) у діда Трохима;
в) вдома у бабусі.
3. Коли в дядька Гната щез тромбон,
то він його оплакував:
а) мов кішка кошеня; б) як зникнення сонця на
небі; в) мов пропала його рідна дитина.
4. «Це ж щастя — таких діточок мати»,
— ця думка, яка стосувалася Сергія і Митька, належала:
а) діду Трохиму; б) дядьку Гнату;
в) бабусі Сергія.
5. Художній засіб, який Я. Стельмах
застосував у фразі «…ніч спадає на ліс», називається:
а) епітетом; б) метафорою; в)
алегорією.
6. Яку медаль мріяли отримати хлопці,
якщо вони знайдуть Митькозавра? а) «За бойові заслуги»; б) «За відвагу»;
в) «За цікавий винахід».
7. Чому хлопці не побоялися того, яке
пливло озером, хоча й мали бажання втекти? Бо:
а) хотіли його сфотографувати;
б) хотіли побачити його, а потім розповісти про нього; в) намагалися
довести свою силу і мужність.
8. Чим Митько кидав по голові
чудовиська?
а) Палками; б) камінням; в)
землею.
9. Для чого Василь вирішив видати
себе за потвору, що живе в озері? Щоб: а) примусити хлопців поважати зоологію
та вчительку з цього предмета; б) герої захопилися науковою літературою;
в) полякати «дослідників» і посміятися над ними.
10. За що Сергій з Митьком були
вдячні Василеві?
а) Прищепив їм любов до природи; б)
виявив інтерес до мандрівок; в) влаштував чудові канікули.
11. Як довго Сергій з Митьком
досліджували істоту, яка жила в озері?
а) Тиждень; б) півмісяця;
в) місяць.
12. Василь Трош у своєму зверненні до
хлопців використав фразеологізм: а) «пошили у дурні»; б) «спалили кораблі
за собою»; в) з’їли облизня.
13. Тромбон, який зник у дядька
Гната, знайшовся через:
а) тиждень; б) п’ять днів;
в) два дні.
14. Куди хотіли
хлопці послати фотографію чудовиська, якщо б вони побачили або спіймали його?
а) До редакції
районної газети; б) гуртка юних зоотехніків; в) Академії наук. 15. Яким сприйняв Сергій те, що
пливло озером?
а) Величезним; б) неймовірним;
в) страшним.
03.04.2020 - 10.04.2020
Тема. Леся Вороніна. "Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9".
1. Перегляньте відеоурок за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=XhVYhg4GJhY
2. Прочитайте твір "Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку №9" ст. 186-215
3. Пройти тестувння:
https://onlinetestpad.com/ua/testresult/93287-lesya-voronina-taemne-tovaristvo-boyaguz%d1%96v?res=hiuxwniowp6sk
(результат сфотографувати або заскріншотити і надіслати мені)
14.04.2020
на тему
«Творчість В.Нестайка,
Я.Стельмаха, Л.Ворониної»
1.
Чому Ява та Павлуша вирішили стати тореадорами? За
повістю Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки»
а.
бо мріяли обрати цю професію в майбутньому;
б.
на спір;
в.
бо мріяли, щоб їх показували по телевізору та усі їх
знали.
2.
Чи були у героїв твору Всеволода Нестайка прототипи?
а.
так, автор на рибалці побачив дивакуватих мрійників;
б.
ні, автор їх вигадав;
в.
так, автор написав про себе та свого друга у дитинстві.
3.
Як батьки наказували Яву та Павлушу?
а.
забороняли виходити на вулицю;
б.
виносили чергове китайське попередження;
в.
забороняли їм товаришувати.
4.
В кого гралися хлопці на баштані?
а.
у космонавтів;
б.
у тореадорів;
в.
у єгипетських фараонів.
5.
Що повинні
біли збирати учні на літніх канікулах за повістю «Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера» Ярослава
Стельмаха?
а.
гербарій;
б.
фото сільських тварин;
в.
гроші на поїздку до музею.
6.
Хто розповів Сергію та Митьку про страшне чудовисько з
озера?
а.
Гнат Діденко (вуличний музика)
б.
бабуся Митька;
в.
Василь Трош (сільський хлопчина).
7.
Як називали у селі бабусю Митька?
а.
Демидівна;
б.
Дмитрівна;
в.
Степанівна.
8.
Чому, за словами Василя, село називалося Юрківкою?
а.
бо переважна більшість жителів мала ім’я Юрій;
б.
бо першого жителя селища звали саме Юрко;
в.
бо тут мешкає чудовисько Юрського періоду.
9. Чому Сашка називали кактусом? за повістю Л.Ворониної «Таємне товариство
боягузів, або засіб від переляку № 9»:
а.
бо він колекціонував кактуси;
б.
бо він був жорстокий і «колючий» як той кактус;
в.
бо його волосся стирчало на всі боки.
10.
Де ховала бабуся Клима ключі до розгадки
таємниці синьомордиків?
а.
у горщику з квітами;
б.
на кухні серед круп;
в.
серед іграшок онука.
11.
Як Клим опинився у
ТТБ?
а. його запросили однокласники;
б. він провалився під люк;
в. метелик приніс йому запрошення.
12. Як діяли комахи на
синьомордиків?
а. вони помирали,
наївшись від душі;
б. наївшись, синьомордики
одразу хотіли поспати;
в. вони перетворювалися
на звичайнісіньких жаб.
Тема. Жанрова різноманітність гумористичних творів.
Л. Глібов.
"Щука", "Муха і Бджола", "Жаба і Віл".
1. Переглянте відеоурок і запишіть в зошиті:
- Біографічні
відомості Л.Глібова (дата і мсце народження, жанр, в якому писав письменник)
- Гумор...
- Сатира...
- Байка(схема)...
- Алегорія...
- Характерні риси
героїв байки "Щука" (текст на ст. 239)...
- Письмова
відповідь на проблемне запитання (до 5 речень)
2. Читання
байок"Муха і Бджола" - ст. 234, "Жаба і Віл" ст. - 238
3. Виконайте
завдання: ст. 238 (1з-ня), ст. 241 (5 з-ня)
28.04.2020-08.05.2020
Тема. С. Руданський. " Добре торгувалось", "Запорожці у короля".
1. Опрацювати біографію С.Руданського - дуже стисло
2. В зошит виписати: гумореска, співомовка, інверсія
3. Прочиати " Добре торгувалось", "Запорожці у короля"(ст. 243,246) і виконати тестові завдання за посиланням 08.05.
2. В зошит виписати: гумореска, співомовка, інверсія
3. Прочиати " Добре торгувалось", "Запорожці у короля"(ст. 243,246) і виконати тестові завдання за посиланням 08.05.
Код доступу 184583
використати цей код,
відкривши посилання
12.05.2020-15.05.2020
Тема. П.Глазовий. "Найважча роль", "Заморські гості", Похвала".
1. Ознайомтеся з біографією П.Глазового. стор. 250 - усно
2. Виразне читання гуморесок.
3. Виконання тестових завдань
Код доступу 503298
використати цей код,
відкривши посилання
до контрольного підсумкового тестування,
яке проходитиме у вівторок 19.05.2020
на платформі «На Урок».
Виконання обов’язкове!
Посилання
на контрольну роботу буде доступне 15.05.2020
Кінцевий термін виконання - 20.05.2020
Підсумкова контрольна робота
(лише одна спроба, час обмежений)
БУДЬТЕ УВАЖНІ! ЩАСТИ!
Код доступу 853683